Історична довідка

Сумщина у Другій світовій війні (Історична довідка)

________________________________________

       Друга світова війна – глобальний військовий конфлікт в історії Землі та причина найбільших трагедій ХХ століття. Вона тривала з 1 вересня 1939 р. до 2 вересня 1945 р. і забрала від 50 до 85 млн. осіб. Гітлерівська Німеччина здійснила напад на українські землі 22 червня 1941 р. На середину жовтня 1941р. вся Сумщина опинилась під п’ятою окупанта. Оскільки військові дії проходили  недалеко від її території, то вона була занесена до військової зони. Влада тут зосереджувалася в руках військового коменданта, який спирався на польові комендатури. Діяли також органи таємної поліції, жандармерії, служби безпеки. До місцевого цивільного управління входило 2 магістрати  (Роменський і Кролевецький), 7 міських, 15 районних і 97 управ, а також загони допоміжної поліції. На чолі міст і сільських общин стояли бургомістри.

        «Новий порядок» німців передбачав шляхом залякування та покарання перетворити населення на слухняних рабів, не допустити проявів опору новій владі. Так за участь у партизанському русі, підпільній діяльності, за надання притулку немісцевій людині – шибениця, за переховування зброї ,поштово-телеграфного і телефонного зв’язку, за уникнення реєстрації – розстріл і т.п. У північних районах області, де найактивніше діяли партизани, фашисти поводились особливо жорстоко. Вони спалили 128 і частково 635 населених пунктів. Серед них-Стара і Нова  Гута, Нова Слобода,Лісне, Голубівка, Велика Берізка , Чернацьке…Ними було створено декілька таборів радянських військовополонених, у яких загинули тисячі людей (приклад : Конотопський, Глухівський). Німецька влада масово відправляла місцевих жителів на примусові роботи до Німеччини. Дворічне господарювання гітлерівських окупантів на Сумщині дорого обійшлося населенню області. 

      Від фашистського терору  загинуло 110,7 тис. чол., у тому числі 67 тис. військовополонених і 43,7 тис. – цивільного населення. Вивезено на каторжні роботи  до Німеччини 78038 чол. Було зруйновано сільське господарство, легку, харчову, будівельну промисловість. На території області підірвано 37 залізничних вузлів і станцій, 11 депо, 46 мостів 913 км залізничних колій. Фашисти зруйнували 1604 приміщення навчальних, культурно-освітніх та медичних установ і закладів, пограбували бібліотеки, лабораторії, музеї.

          За  час окупації німцями Сумської області на її території  діяли підпільні групи, партизанські загони. Останні на початок 1942 р. об’єднались у партизанські з'єднання під командуванням С.Ковпака, М.Наумова, Я.Мельника, О.Сабурова. Північні райони Сумщини перетворились на справжній «Партизанський край», що значно підривало сили ворога з тилу. До грудня 1942р. в Сумах діяла організація ОУН ,якою керував  під прикриттям товариства «Просвіта»  С.Сапун - директор приватної гімназії . Після арешту його та  ще 38 членів ОУН було розстріляно у Сумській в’язниці. Розстріли членів оонівського підпілля тривали в Конотопі , Ромнах ,Охтирці та інших містах. Умісті Глухові така доля спіткала підпільну групу , якою керували молодий лейтенант О.Бойко та актор місцевого театру О.Мостипан. Під час підготовки антинімецького теракту у місцевому кінотеатрі члени молодіжної групи  були заарештовані. Після жорстоких тортур підпільників розстріляли разом з іншими патріотами.

Після поразки гітлерівців під Сталінградом у лютому 1943 року з’єднання 40-ї (командуючий генерал-лейтенант К. С. Москаленко) і 38-ї (командуючий генерал-лейтенант ГІ. Є. Чибісов) армій, переслідуючи частини розгромленого лід Харковом фашистського угруповання, розпочали наступ у  південно-східних районах Сумської області. 40-а армія наступала на Охтирку, Лебедин, Опішню, а 38-а армія своїм лівим флангом на Суми. Частини 40-ї армії 17 лютого визволили Боромлю, 20 лютого — Кириківку, 22 лютого — Тростянець, Велику Писарівку, 23 лютого — Краснопілля, Охтирку, 25 лютого — Грунь, 20 лютого — Лебедин. Частини 38-ї армії 23 лютого визволили районний центр Миропілля, оволоділи Низами і вийшли на околиці Сум. Велику допомогу радянським частинам подавало населення визволених міст і сіл.

            Війська Воронезького фронту(командуючий Ватутін М.) 4 березня досяглії рубежів Суми— Лебедин — Опішня — Охоче. Їх лівий фланг був оголеним і став уразливим. Цим скористався ворог, здійснивши контрнаступ силами 4-ї танкової армії і змусивши з’єднання 40-ї армії відступити. Він потіснив частково і частини 38-ї і 60-ї армій. Переважну більшість населених пунктів, визволених Червоною Армією, знову захопили фашисти. Неокупованою лишалась північно-східна частина Миропільського району, в т. ч. Миропілля. Ці населені пункти були прифронтовими до початку повного визволення восени 1943 року Сумської області . Повному визволенню Червоною Армією Сумської області від ворога передував розгром німецько-фашистських військ на Курській дузі. 10 серпня Воронезький фронт своїми правофланговими частинами досяг опорних пунктів противника в районі Боромлі, Охтирки Сумської області й Котельви Полтавської області. Частини 27-ї армії генерала С. Г. Трофименка 8 серпня визволили Велику Писарівку. Наступного дня війська 40-ї армії генерала К. С. Москаленка у взаємодії з 10-м танковим корпусом визволили Тростянець. Щоб врятувати свої війська від оточення, німецько-фашистське командування зосередило в районах на захід від Охтирки й на південь від Богодухова 4 піхотні та 7 танкових і моторизованих дивізій. У багатоденних запеклих боях, які розгорнулись у районі Охтирки, проти ворожих військ героїчно бились частини 1-ї танкової армії (командуючий генерал-лейтенант М. Є. Катуков), 5-ї гвардійської армії (командуючий генерал-лейтенант А. С. Жадов), 2-ї повітряної армії (командуючий генерал-лейтенант С. А. Красовський). Під час боїв Охтирка кілька разів переходила з рук у руки. Остаточно вона була визволена 25 серпня 1943 р. У розпал боїв за Охтирку наші війська 19 серпня вибили ворога з Лебедина. Радянським воїнам активно допомагало місцеве населення.

           Війська 38-ї армії (командуючий генерал-лейтенант Н. Є. Чибісов) Воронезького фронту  вели наступ на Суми. Гітлерівці на підступах до міста створили потужні оборонні рубежі, оточили його системою траншей і дзотів. Бої за місто почалися 11 серпня. Щоб подолати опір ворога, війська 38-ї армії 30—31 серпня обійшли місто з флангів. Ранком 1 вересня воїни 520-го стрілецького полку 167-ї стрілецької дивізії першими увірвалися на західні околиці Сум. 2 вересня 1943 р. після запеклих боїв місто  Суми були цілком очищені від ворожих військ. Розвиваючи далі наступ, війська 40-ї і 38-ї армій Воронезького фронту 8 вересня визволили Недригайлів, 10 вересня — Липову Долину, 16 вересня — Ромни.

Праворуч Воронезького фронту наступ вели війська Центрального фронту (командуючий генерал армії К. К. Рокоссовський).

             Здійснюючи Чернігово-Прип’ятську наступальну операцію, відбиваючи безперервні контратаки противника на Новгород-Сіверському напрямі, 65-а армія (командуючий генерал-лейтенант П. І. Батов) визволила З вересня Середино-Буду, 5 вересня — Хутір-Михайлівський і Ямпіль, 7 вересня — Зноб-Новгородське. Частини 60-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта І. Д. Черняховського, що діяли ліворуч 65-ї армії, прорвавши оборону противника, 30 серпня визволили Глухів.

      Наприкінці серпня — на початку вересня для розвитку успіху на Ніжинсько-Чернігівському напрямі з правого на ліве крило Центрального фронту були перекинуті 13-а армія під командуванням генерал-лейтенанта М. П. Пухова і 2-а танкова армія (командуючий генерал-лейтенант танкових військ С. І. Богданов). Наступаючи на південь, радянські війська 2 вересня визволили Кролевець, а 3 вересня — Шостку. Того ж дня війська Центрального фронту форсували Сейм і з боями увійшли до Путивля. З 3 по 7 вересня були визволені Ворожба, Буринь, Конотоп. На початку жовтня завершилося визволення Сумської області від німецько-фашистських загарбників.

         У боротьбі з німецькими окупантами та їх союзниками брали участь 577,6 тис. уродженців та жителів Сумщини, у тому числі в регулярній армії – понад 350 тис. 154,5 тис. воїнів – земляків не повернулися з поля бою, 120 тис. нагороджені орденами і медалями, 192 стали Героями Радянського Союзу,з них 44 – посмертно. Серед них - льотчиця К.Зеленко, яка здійснила повітряний таран над землею Роменщини.  Прославили нашу область тричі Герой І.Кожедуб, двічі Герой С.Супрун, С.Ковпак, П.Рибалко. 32 Сумчанина стали повними кавалерами ордена Слави. З’єднання, які особливо відзначилися у боях, одержали найменування "Сумські", "Глухівські", "Конотопські" і "Роменські". Їх подвиг навічно залишиться у пам’яті нашого народу.